Історія закладу освіти

Сьогодні в центрі села Ватутіне красується двоповерхова будівля – Ватутінська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Але так було не завжди. У довоєнний період школи в нашому селі не було. Діти відвідували Вільхуватську або Рокитянську семирічні школи.

1941рік. Велика Вітчизняна війна перервала мирний труд громадян, грозою докотилася й до нашого села. Багато чого довелось пережити голодним мешканцям села та їх дітям.

Та у вересні 1943 року настали радісні дні визволення Нововодолажчини від фашистської чуми. І відразу ж зібралася групка дітей із різних класів в одній із барачних будівель, почався перший урок, який вели Власенко Наталія Іванівна та Дрюченко Антоніна Митрофанівна. Не дивлячись на важкі умови, перші учні навчалися добре, брали активну участь у відродженні села.

У 1945/1946 навчальному році перші першокласники увійшли у школу. Один із випускників цього класу Острицький В. П. згадує: «В 1944 году школа размещалась в двух классах в помещении барака №3. Затем школу перевели в барак №12. В этом же бараке размещался клуб и жили рабочие хлебной базы. В одном классе учитель вела уроки с учениками 1-2 классов, в другом - 3-4 классов». Наша школа в той час мала назву «Початкова школа об'єкту поштової скриньки 101». У 1946 році її було перейменовано в Рокитянську початкову школу.

Перші кроки на освітянській ниві зробила в нашій школі у 1948 році Ступак Зоя Петрівна. Вона згадувала: «У класах були діти різного віку, налякані війною. Серед них були й інваліди, які підірвалися на мінах та снарядах».

У 1952 році за дорученням Нововодолазького райкому комсомолу в школу була призначена перша позаштатна піонервожата Попова Ніна Василівна, яка працювала лаборантом Х\Б № 84.

У 1952 році в школу прийшла енергійна, весела Білецька Софія Аврамівна. Вона стала завідуючою Рокитянської початкової школи. На цій посаді вона працювала 5 років. Загальний педагогічний стаж Софії Аврамівни складав більше ніж 37 років.

Завжди з теплотою і великою вдячністю згадують випускники свою рідну школу та своїх вчителів того далекого часу: Ступак Зою Петрівну, Білецьку Софію Аврамівну, Власенко Наталію Іванівну.

1957 рік. Школа реорганізована у Вільхуватську семирічну школу №2. Софія Аврамівна передала керівництво школою колишньому завідуючому Нововодолазьким райвно Горбулю Григорію Лукичу. Разом із ним прийшли до школи Кривич Олександр Іванович (учитель української мови та літератури), Волошина Катерина Павлівна (вчитель хімії й біології), Вдовенко Олександра Андріївна (вчитель початкових класів), Білецька Уляна Степанівна (учитель української мови та літератури).

У 1958 році в школу прийшла працювати заслужений вчитель Української РСР, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, учитель початкових класів Войтенко Марія Никонорівна.

1959 рік – школа реорганізована у Вільхуватську восьмирічну школу №2, в якій уже було сім класів учнів. У цьому ж році в школу за призначенням прийшла викладати математику, фізику, креслення випускниця Харківського ДПІ ім. Г.С. Сковороди Семеніхіна Ганна Тимофіївна. Разом із нею працювали Трохименко Семен Семенович, Волосяна Ольга Григорівна, Дзюба Андрій Костянтинович, Біда Володимир Павлович, Носова Тамара Вікторівна, Сиротенко Валентина Митрофанівна, Ковальов Єгор Омелянович, які в той же час працювали й у Вільхуватській вечірній школі.

1 вересня 1960 року школі передана відремонтована будівля барачного типу, в якій вже розміщались кабінети хімії, біології, фізики.

Семеніхіна Ганна Тимофіївна, крім викладання предметів, на громадських засадах виконувала й обов’язки старшої піонервожатої. Юннати прикрасили подвір'я школи клумбами та садом з яблунь, груш, вишень. Вони отримували високі врожаї овочевих культур та були учасниками обласних зльотів.

Червень 1961 року був ознаменований першим випуском учнів у кількості 19 чоловік, класним керівником яких був Кривич Олександр Іванович.

З 23 серпня 1962 року керувати школою був призначений Бунь Василь Миколайович. Разом з ним школа поповнилася новими 18 вчителями та вихователями, серед них Растворцева Ганна Митрофанівна, Микуленко Катерина Яківна. Вперше запрацювали шкільні методоб'єднання вчителів.

На початку 1964/1965 н.р. в школу прийшла закохана у дітей та свою працю Ягодка (Кондрашенко) Ганна Андріївна.

У серпні 1968 року вихователем групи продовженого дня була призначена Бугаєнко Ніна Петрівна.

У 1969/1970 н.р. школу очолила Мотієнко Ольга Володимирівна. Приміщення, в яких знаходилась школа, не задовольняли ні учнів, ні вчителів, ні батьків. Тому й виникла ідея спорудження нової будівлі. Це був спільний проект хлібної бази № 84 (директор Вовк Іван Іванович), Харківського гарнізону (командир Вєдєнєєв), Нововодолазького міжколгоспбуду (директор Найденко В.Я., головний інженер Дюдюн І.Г.), батьків та вчителів.

Під час закладки фундаменту під правий східний кут майбутньої будівлі школи в капсулі із металу покладено гроші (за старим звичаєм), щоб була щасливою, та послання до учнів ХХІ сторіччя.

1970 рік був надзвичайно важливим у житті педагогічного колективу: Мотієнко О.В., директор школи, Волошина К.П., Вдовенко О.А. нагороджені медаллю «За доблестный труд».

З серпня 1971 року в школі працює старшою піонервожатою Воровик (Коваль) Ольга Володимирівна.

Серпень 1972 року. Директором школи була призначена Фурса Галина Петрівна. Під її керівництвом школа готувалася до відкриття.

23 жовтня 1972 року став Днем народження нової Ватутінської школи. В будівлю школи прийшли 10 класів – комплектів з 269 учнями і 23 вчителями. Школа перейшла на кабінетну систему. Почали працювати 4 групи продовженого дня, в яких виховувались 144 учні. Фурса Галина Петрівна очолювала школу до 1977 року. Вона та колектив учителів, учнів та батьків обживали ще пусті класи, прикрашали оголені стіни рекреацій. Саме вона дала старт вечорам «Згадуючи минулі походи», «Горде ім’я - Солдатська мати», пошуковій роботі. А очолили пошукову роботу вчителі Бугаєнко Н.П. та Гаркуненко С.П. Це Галина Петрівна так вміло, педагогічно грамотно формувала вчительський колектив, об’єднувала в одне ціле учнів, батьків, громадськість.

З 1977 по 1982 роки посаду директора обіймала Гаркуненко Світлана Петрівна. Йшов час, школа шукала своє обличчя, нові шляхи розвитку. Із запальним творчим директором школи Світланою Петрівною долали освоєння нових навчальних програм, нові туристські маршрути. Саме вона започаткувала у школі масовий туризм, організовувала екскурсії, походи, поїздки. Примножувалися шкільні традиції. В цей період почали проводитися вечори «Свічка Пам’яті», присвячені героїчним подіям Великої Вітчизняної війни. Світлана Петрівна щоденно працювала над удосконаленням піонерського та комсомольського самоврядування, прищеплювала повагу та любов до професії вчителя. Вона дала поштовх до того, що багато випускників школи обрали професію вчителя. Серед них:

- Коробка Ніна Григорівна;

- Волобуєва Лідія Михайлівна;

- Бредіхіна Олена Яківна;

- Сухорукова Ганна Валеріївна;

- Копєйка Ольга Вікторівна;

- Бєлік Антоніна Анатоліївна;

- Діхтяр Аня Миколаївна;

- Тищенко Олена Анатоліївна;

- Щербина Ірина Олександрівна;

- Барсукова Марина Володимирівна;

- Афіміна Катерина Миколаївна.

Ці вчителі працюють в стінах рідної школи. Також багато випускників нашої школи працювали та працюють на педагогічній ниві в інших навчальних закладах:

- Бугаєнко Геннадій Анатолійович;

- Сергєєва Оксана Вікторівна;

- Удовиця Наталія Василівна;

- Острих Наталія Михайлівна;

- Базій Людмила Анатоліївна;

- Тимченко Ірина Григорівна;

- Аксьонова Олена Вікторівна;

- Лютікова Ольга Олексіївна;

- Біленко Марина Олександрівна;

- Антонець Наталія Іванівна;

- Харченко Людмила Миколаївна;

- Кутя Тетяна Вікторівна;

- Чертов Михайло Олексійович;

- Ткаченко Юрій Іванович;

- Дядя Ніна Сергіївна;

- Тищенко Людмила Іванівна;

- Сичова Юлія Валентинівна;

- Біда Валентин Вікторович;

- Сичов Ігор Валентинович;

- Решетицький Роман Юрійович;

- Донець Владислав Юрійович;

- Букіна Ліля Вікторівна;

- Харченко Тетяна Михайлівна;

- Більдій Тетяна Павлівна;

- Даннікова Ольга Вадимівна;

- Котляр Тетяна Миколаївна.

І сьогодні Світлана Петрівна є чудовим наставником і порадником своїм колегам.

Реформа школи! Перебудова, нові пошуки, перешкоди й підйоми на вищу сходинку. Такою пам’ятають школу вчителі, учні, батьки з 1982 по 1994 роки.

Спокійна, врівноважена, поміркована Ганна Тимофіївна Семеніхіна впевнено вела школу до нових висот. Започатковані ярмарки поробок учнів, виготовлених на уроках трудового навчання (учитель Біда Володимир Павлович), набрала широкого розмаху методична робота («День молодого вчителя», «Мій методичний день», «Творчий портрет колеги»), підтримувалися традиції школи. Саме в цей час школу відвідали працівники Міністерства освіти і Ради Міністрів, школа почала працювати на довір’ї. Гаркуненко Світлана Петрівна, Волошина Катерина Павлівна, Біда Віра Микитівна, Ягодка Ганна Андріївна, Бугаєнко Ніна Петрівна, Біда Володимир Павлович були тими вчителями, яким було надано таку честь.

У 1991 році першим учасником обласного конкурсу «Учитель року -1991» була Абросімова Тетяна Василівна.

У 1993 році школа отримала статус середньої. В ці роки вчителі були удостоєні такими високими нагородами:

- орденом Дружби народів, значком «Відмінник народної освіти СРСР» і званням "Відмінник народної освіти" – Семеніхіна Ганна Тимофіївна;

- медаллю А.С. Макаренка, значком «Відмінник народної освіти СРСР» і званням «Відмінник народної освіти» - Ягодка Ганна Андріївна.

Разом з ними звання «Відмінник народної освіти» отримали вчителі школи Гаркуненко Світлана Петрівна, Пилипенко Любов Кузьмівна, Біда Віра Микитівна, Волошина Катерина Павлівна, Бугаєнко Ніна Петрівна, Косенко Лідія Кузьмівна, Трегубова Неля Гнатівна.

Гаркуненко Світлана Петрівна була нагороджена Почесною грамотою Міністерства Освіти УРСР.

У 1993 році Сухорукова (Гаркуненко) Ганна Валеріївна також стала учасником обласного конкурсу «Учитель року» й увійшла в число п’яти найкращих вчителів області.

Далі очолила школу молодий педагог Казакова Наталія Іванівна, яка продовжувала і примножувала традиції. В період керівництва Наталії Іванівни почалося впровадження 12-бальної системи оцінювання. В цей час школа стала учасницею обласного конкурсу «Школа року -2000» і переможницею в номінації «Школі, яка розвивається - творчий учитель». Школу було підключено до централізованої тепломережі, встановлено комп’ютерний клас. Казакова Наталія Іванівна очолювала школу з 1994 по 1996 та з 1998 по 2005 роки.

Життя вирує. Нові запити, нові пошуки, нові знахідки. З 2005 року і понині директором нашої школи є енергійна, ініціативна, творча Куценко Людмила Миколаївна. Педколектив поринув з головою в нетрадиційні технології, інновації. Завдяки завзятості, естетичному смаку, дизайнерським ідеям Людмили Миколаївни та вчителів у школі переоформлено Зал пам’яті, відремонтовані кабінети фізики, географії, української мови та літератури, спортивний зал та зміцнена його матеріальна база, бібліотека, водогін, дах школи, харчоблок. З січня 2011 року вперше в штат школи введено посаду кухаря, а з 2013 року - посаду медичної та дієтсестри.

У школі встановлений сучасний комп’ютерний клас (грудень 2012 р.), підключено Інтернет ( 2015 р.). Створений шкільний сайт та школу включено до єдиної системи ІСУО (інформаційної системи управління освітою). З вересня 2012 року історико-географічниий кабінет обладнаний мультимедійним проектором і уроки, що проводяться тут, стали більш цікавими й розвиваючими.

Вся методична робота, розклад уроків, заміна вчителів не обходиться без заступника з навчально-виховної роботи. Заступниками з навчально-виховної роботи у нашій школі працювали:

- Семеніхіна Ганна Тимофіївна - 1 рік;

- Бугаєнко Ніна Петрівна – 13 років;

- Качура Надія Володимирівна – 3,5 роки;

- Антоненко Ольга Іванівна – 2 роки;

- Ємець Віра Олексіївна – 2 роки;

- Куценко Людмила Миколаївна – 3 роки;

- Бондаренко Людмила Михайлівна – 3 роки;

- Горбань Любов Вікторівна – 4 роки;

- Барсукова М.В.- з 01 вересня 2013 року

Школа цікава для учнів не лише вчителями та уроками. Багато цікавого відбувається у школі в позаурочний час. Позакласна робота більшою мірою проводиться під керівництвом педагога-організатора ( старшої піонервожатої). А їх у школі працювало чимало. Яскравим, жвавим було шкільне життя, коли працювала у нас Слиш (Кузьменко) Людмила Олексіївна. Невипадково, мабуть, вона пов’язала своє життя з цією роботою і керує зараз районним Будинком дитячої та юнацької творчості. Стаж її роботи на посаді старшої вожатої 5 років. Але, крім Слиш Л.О., на цій посаді працювали:

- Котляр Людмила Іванівна – 4 роки;

- Рябокобила (Трегубова) Юлія Анатоліївна – 3 роки;

- Воровик Вікторія Валеріївна – 1 рік;

- Куценко Людмила Миколаївна – 1 рік;

- Бугаєнко Наталія Анатоліївна – 1 рік;

- Бурцева Світлана Михайлівна – 1 рік;

- Бєлік Антоніна Анатоліївна – 10 років;

- Мостович Ірина Сергіївна – 1 рік;

- Діхтяр Аня Миколаївна – 3 роки.

Коли школа стала середньою, з’явилася посада заступника директора з виховної роботи. Цю посаду обіймали:

- Буряківська Тетяна Антонівна – 2 роки;

- Котляр Людмила Іванівна – 1 рік;

- Тимченко Марина Миколаївна -1 рік;

- Матюшенко Юлія Михайлівна -1 рік;

- Антоненко Ольга Іванівна – 2 роки ;

- Куценко Людмила Миколаївна – 2 роки;

- Сухорукова Ганна Валеріївна – 2 роки;

- Барсукова Марина Володимирівна - 6 років ( з 01.09. 2007 року по 01.09.2013 року );

- Бєлік Антоніна Анатоліївна - з 01 вересня 2013 року

Швидко плине час. За 40 років існування нової будівлі школи і майже 70 років свого існування в селі школа прийняла в свої обійми й випустила не один десяток поколінь учнів, дала путівку в життя не одному вчителю. Сьогодні в школі навчаються вже правнуки тих, хто переступав поріг школи в далекому 1943 році. Все більше дітей йдуть до першого класу і нарешті, після тривалої перерви, у 2013 році школа зустріла 36 першокласників - знову ДВА перші класи!

Кожного року школа оновлюється: змінює свою зовнішність, свій зміст. Вже нова вчительська молодь навчає дітей. Лише у вересні 2012 року в школу прийшли 4 молоді спеціалісти. Сподіваємося, що вони знайшли своє покликання в стінах Ватутінської школи і вона стане їм рідною домівкою. І підготують вони наше майбутнє, яким будемо пишатися ми, вчителі, їхні батьки та вся Ватутінська громада.

Зовнішній вигляд школи продовжує оновлюватися. Проведена реконструкція підлоги у спортивному залі ( осінь - зима 2007 р.), замінені вхідні двері ( літо 2010 р.), облаштовані внутрішні туалети ( літо 2013 р.), проведена реконструкція освітлення у спортивному залі ( літо 2015 р.), проведена заміна вікон на енергозберігаючі ( жовтень 2015 р.). Замінені меблі в шкільній їдальні ( жовтень 2014 р.). Облаштовано приміщення для архіву (літо 2014 р.).Зусиллями батьків та із залученням бюджетних і спонсорських коштів оновлені меблі в кабінетах початкових класів. Квітучі клумби - це велика праця учнів та працівників за ініціативи вчителя трудового навчання Діхтяр А.М.

Старшокласники були ініціаторами проведення благодійних ярмарків і одну з них вони присвятили озелененню ( омолодженню) шкільного садка - закупили й посадили яблуньки й груші ( весна - 2016 р.)